ЦІКАВІ ФАКТИ
Огірок
Чи знаєте ви, що огірки - одна з найдавніших культур в світі? Перша письмова згадка про огірки міститься в стародавніх індійських рукописах, яким, на думку вчених, більш 6000 років. Наша назва «огірок» походить від давньогрецької «агурос», яка саме означає «недозрілий». Огірок прийшов до нас з країни вічного літа - Індії. Дикий огірок там росте на ліанах, його довгі гілки-батоги забираються високо на дерева, а плоди звисають вниз. З Індії огірок став поширюватися по східному узбережжю Азіатського 17 материка в Китай і Японію, а також через Персію і Афганістан в Малу Азію, Єгипет, Давню Грецію і звідти по всій Європі. Перші відомості про культивування огірка в Європі відносяться до 3 – 4 століття нашої ери. Писемні свідчення підтверджують вирощування огірка у Франції в ІХ-му, а в Англії – у ХІV-му сторіччі. У Північну Америку окультурений огірок поширився з Півдня вже до середини ХVІ-го сторіччя внаслідок розмноження насіння, що завезене ще Х. Колумбом. На територію сучасної України огірок потрапив через Візантію. Майстерність китайських і японських городників вражає своєю винахідливістю. Вони вирощують огірки - велетні. Спочатку рослини вирощують в дерев'яних ящиках, які розміщують на дахах будинків, потім пересаджують в город, на добре удобрену землю, і підв'язують до опор. Висота огірків досягає довжини до півтора метрів. Цей же сорт, але вже в теплицях вирощують і в Європі. Мексиканський огірок зовсім не схожий на той, який ми знаємо. Його називають чайот. Ліана такого чайот у себе на батьківщині може зростати до 20 років, на його корінні утворюються крохмалисті бульби, які дуже подобаються свиням. Чайот вирощують і на Кавказі. Висаджують його найчастіше навколо альтанок, і восени вся альтанка прикрашена плодами, вага яких досягає до півкілограма. Зовнішній вигляд чайот нагадує форму груші, яскраво-зеленого кольору, сплюснену з боків. Плоди чайот дуже смачні, його можна смажити. Смак його нагадує смак смаженої картоплі, а якщо його замаринувати, то неможливо відрізнити від звичайного огірка.
Цікаві факти про огірки
Людство вживає огірки в їжу з часів Месопотамської цивілізації, тобто чотири з половиною тисячі років. На тихоокеанських островах аборигени заривають огірки в землю, обертаючи їх в бананові листя - так виходить запас на випадок шторму чи неврожаю. В тих краях ця їжа є дорогим делікатесом, чим більше у нареченого в запасі огірків, тим більше він привабливий в матеріальному плані для тамтешніх наречених. На острові Фіджі, наприклад, батьки не дають згоди на шлюб дочки, поки наречений не пред'явить свої запаси огірків. У дельті річки Міссісіпі популярними серед дітей ласощами вважаються огірки, просочені солодким напоєм Kool-Aid (на зразок наших розчинних солодких напоїв). Рецепт простий - вимити огірок, розрізати навпіл і добре просочити Kool-Aid протягом тижня. Отриманий продукт вважається крутим делікатесом і коштує близько долара за штуку. Наполеон теж був фанатом зелених ніжних огірочків, він оголосив нагороду - еквівалент 250.000 доларів за спосіб збереження свіжих огірків в довгих військових походах. Але історики впевнені, що її ніхто так і не отримав. Американці в своєму репертуарі - місто Berrien Springs, штат Мічиган, США, вони проголосили Christmas Pickle Capital of the World - Огірковою столицею світу. У грудні кілька днів у місті проходить спеціальний парад, яким керує Огірмейстер (Grand Dillmeister), що кидає огірки в натовп городян, який спостерігає за урочистим парадом. У старовинному російському місті Суздалі вже багато років існує цікава традиція - з 17 по 19 липня там з розмахом відзначається День Огірка. А офіційне відкриття огіркового сезону відбувається тут 16 липня. На святі можна спробувати безліч страв і навіть напоїв з огірків, приміряти на себе костюм огірка, і придбати пам'ятні сувеніри.Між іншим, рослина це не у всіх країнах вважається овочем. Наприклад, в Ірані це вишуканий десерт, яким пригощають гостей в кінці трапези. А в деяких країнах його вживають з медом або цукром. На батьківщині одного з сортів - в місті Ніжині Чернігівської області навіть є пам'ятник однойменним сорту цього овочу. Пам'ятник ніжинському огірку встановлено на честь продукту, що вже три століття прославляє це невелике місто в Чернігівській області. Свого часу монумент став першим пам'ятником овочу в Україні і ввійшов до 12 найоригінальніших державних пам'ятників, за версією національної редакції міжнародного журналу «Marie Claire». Про Ніжинські огірочки: в 17 столітті у Ніжині була досить потужна грецька община, вони займалися сільським господарством, у тому числі й вирощуванням мініатюрних огірків, привезених з батьківщини. Місцеві овочі, на думку кулінарів, найкращі для соління. На це вплинули природні умови Ніжинщини. У 19 столітті слава про цей продукт розлетілася по всьому світу, його експортували у понад 50 країн, і він навіть став обов'язковою закускою на імперському столі. У 2004 році наш делікатес облюбувала і її Величність Єлизавета ІІ, відтоді замовляє його регулярно . Історія пам'ятника У 2005 році було вирішено увіковічнити славу цьогопродукту.
Прикраси з огірка
Огірок повинен бути довгим, прямим, темно-зеленим, без горбиків і не перезрілий. Для вирізування використовують тайський ніж, карбувальні ножі, ложки-наузетки, прес-форми, за короткий проміжок часу можна виготовити велику кількість заготовок. Із огірка можна вирізати багато прикрас, листочки, троянди, лілії, петлі різних тварин, птахів і.т.д.
Последнее изменениеПонедельник, 16 марта 2020 11:17
